Вівторок, 2017-09-19, 5:35 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
Чапаєвська ЗОШ І-ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області




Сценарії

Сценарій загальношкільної лінійки

на тему: 

«І пам'ять серця, і вічний смуток»

(вшанування пам'яті загиблого односельця, воїна-афганця В.Шевченка)

ВІДЕО «Ми йдемо»

Ведуча 1. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі.

 

Ведуча 2.Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти — своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати про  мужність, героїзм та  подвиг наших вояків.

 

Ведуча 3.Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою

душею.  
 

Ведуча4. Летіли на Україну чорні тюльпани, несучи на бортах тисячі наших хлопців, які загинули в боях,які померли від ран і контузій. Травм і хвороб сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей,сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час.

 

Ведуча 1. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими  гробами.

 

Ведуча 2.Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлоп ців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти.

 

Ведуча 3.В числі тих хто не повернувся з афганської війни є  наш земляк – Шевченко Віктор Васильович

 

Учень1

Вічним сном воїн спить,

Спить герой у землі,

Спить солдат у імлі.

 Він лиш двадцять прожив,

 Він страждав і любив,

 І життя цінував…

 

 Учень 2.

         Поставте скибку хліба на стакан

         І голови схиліть в скорботі вічній,

         За тих, кого убив Афганістан,

         Чиї він душі зранив і скалічив…

         Схилімо ж голови перед світлою пам’ятт тих,

         хто залишився вічно молодим

                   

Ведуча4. Прошу хвилиною мовчання вшанувати память про нашого земляка героя афганської війни – Віктора Шевченка

Хвилина мовчання (метроном)

Учень3.

Літак приніс тебе додому. До милих серцю журавлів.
Але не всі побачать ниви, плакучі верби і батьків.
Батьків, яких зігнуло горе. Сестер, коханих і братів.
Враз посивівших і поникших, коханих, наших матерів.
Учень 4.
Ми вірили, що та війна скінчиться,
Що їй не буде більше вороття.
Але на віки вічні в нас лишиться
Пекуча біль за втрачені життя.

Учень 5.

Очі туманить ядуча сльоза, 
Руки скувала утома, 
Палить їй душу афганська гроза — 
Син не вернувся додому. 
В неї він був ясночолий, як світ, 
Сонячно так усміхався, 
Ще й двадцяти не було йому літ, 
Юним навік і зостався. 
 

Учень 6

Роки летітимуть, мов журавлі, 
Та не полегшає втрата, 
Доки ходитиме по землі

Мати солдата. 
 

Ведуча 1.Слово матері воїна - афганця Шевченко Марії Олексіївні

 

Ведуча 2.Була війна жорстока і кривава.

                 Горів вогонь і забирав життя

                  Учасникам боїв довічна буде слава!

                  І вічна пам’ять тим, хто йшов без вороття!

 

ВІДЕО «Запаліть свічки»

 

Ведуча 3.
         Нехай поетів родить не війна, 
         Нехай черпають фарби тільки з миру. 
      

 

 Ведуча 4.

 Кохання, барви квітів і весна 
 Натхненням напувають їхню ліру!

 

 

Сценарій загальношкільної лінійки,

присвяченої річниці з дня виводу військ із Афганістану

Відео

 

Ведуча 1. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі.

Ведуча 2:

Вона лишила важкі наслідки для України. Не повернулося додому з війни три тисячі триста шістдесят воїнів;з них три тисячі двісті вісімдесят  загинуло,а  вісімдесят  пропало безвісти, чи потрапило в полон.

 

Ведуча 1:

В цих мертвих афганських горах знайшов свою передчасну смерть і наш земляк Віктор Шевченко. Не дочекались його рідні. Він просто виконував свою військову повинність,свій безвихідний обов’язок…Але чесно і героїчно. До останнього подиху…Вічна йому пам'ять!

 

Учень 1.

Нелегка  доля  проводжать  синів

І  цілувати їх  небриті  щоки.

Перегортать  сувої  довгих  днів.

І  відривати  календар  щороку.

 

Учень 2.

Вертаються  синочки  із  доріг,

Сорочки,  наче  напнуті  вітрила.

Переступають  батьківський  поріг

І  розправляють  лебедині  крила.

Ведуча 2:

Третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі. На їх долю випало випробування вогнем і кров'ю. Скільки їх голубооких, русявих і чорнявих синів України загинуло на тій землі.

 Учень 2.

 Пливе наче вічність, здобута в бою,

 Хвилина мовчання. 

Натянуті нерви, немов тятива. 

Пронизує пам’ять скорбота прощання. 

І сумно згасає, і тяжко сплива

 Хвилина мовчання. 

 

Учень 3.

І подвиги мужні, і дружнє плече, 

І роки надії, і сподівання … 

І серце сльозою нараз опече 

Хвилина мовчання . 

 

Учень 4.

Встають побратими, відважні бійці… 

Знов закипає та битва остання… 

Вона – як сивина, вона – як рубці, 

Хвилина мовчання.

 

 

Ведуча 1:

На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилимо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.

(Звучить метроном хвилини мовчання)

Звучить пісня у виконанні В.Сугака __________________________________

Учень 4:

Ми вірили, що та війна скінчиться,
Що їй не буде більше вороття.
Але на віки - вічні в нас лишиться
Пекуча біль за втрачені життя.
 

Ведуча 2: Молоді герої  здійснили подвиг, прославили своє покоління. Своїми вчинками вони вчать нас бути людьми. Бо тільки людина здатна піднятись над інстинктом самозбереження в ім’я врятування інших.

 

 

 

Учень 5:

Пройшли роки, війну ж ту не забути, 
бо кожен воїн, що вернувсь живим 
згадає тих кого не повернути 
бо й вірний друг там згинув молодим. 

Ведуча 1: Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат. Ми це пам'ятаємо. І на підтвердження цього стоять сотні пам'ятників та пам'ятних знаків по всій Україні.

Учень 6

Військову форму одягли сини! 

На вас, батьки, так схожі ваші діти! 

З’явилися на світ, щоб жити, жити, жити… 

О, земле, хай не буде більш війни! 

 

Учень 7

Я буду землю рідну захищати, 

Берізок ніжних чорно-білі сни, 

Я буду все робити, щоби тато 

Ніколи не чекав мене з війни. 

 

Учень 8

Я серцем заступлю дерева, квіти, 

Прикрию землю від страхіть війни. 

Я хочу, щоби тато міг радіти, 

 Казати: «Ой, які у нас сини!» 

 

Учень 6

Для миру форму одягли сини… 

О, земле, хай не буде більш війни! 

 

 

Ведуча 2.
         

 Народна мудрість гласить: що земля може накормити людину своїм хлібом, напоїти цілющою водою зі своїх джерел, але сама себе захистити не може: це свята справа тих, хто їсть хліб, п’є воду, милується красою рідної землі. Тому і встають юнаки у солдатський стрій.

 Ведуча 1:

Зараз Україна переживає складні часи. Так, як і в далекі восьмидесяті молоді хлопці, а середних і наші односельці,  роблять подвиг і схиляють свої голови, але вже за рідну землю.

Ведуча 2:

Ми всі надіємось і віримо,що незабаром запанує мир на українській землі, висохнуть сльози матерів,а дитячий сміх лунатиме в усіх куточках України.

 

Ведуча 1.

Без миру немає дитинства, немає майбутнього. Сини України вірили і вірять,  що віддають своє життя за щастя, за синє небо, за диво- первоцвіт.

 Хай збудеться мрія кожного про мир на землі. Землі потрібні пісні і квіти, хай до  білих осель завжди вертають лелеки. 

 

Пісня _______________________________________ (виконують учні 4 класу)

 

Ведуча 2:

На цьому лінійка, присвячена річниці з дня виводу військ із Афганістану, завершена. Дякуємо за увагу!

                                                                                                       

 

                                                                                                       Розважальна програма до Дня української армії

Ведуча 1:Доброго дня, всім присутнім у цій залі!

Ведуча 2:6 грудня у календарі позначено як День Збройних сил України. І вже стало традицією вітати у цей день усіх чоловіків, хлопців. Напевне, цим жінки, дівчата хочуть зайвий раз підкреслити у чоловіках такі риси, як мужність, сміливість, щиросердя, шляхетність.

Ведуча 1:Сьогодні справжніх хлопців свято,

             А в нашій школі їх багато:

     Сміливих, веселих і мужніх,

             кмітливих, шляхетних і дружніх.

 

Ведуча 2:Ми бажаємо вам, хлопці,

                Друзі наші щирі ,

                Гарно всім навчатись

                І жити у мирі !

 

Ведуча 1:Щоб зростали і мужніли

                 Ви кожну годину ,

                 Щоб батьки пишались вами

                 У будь – яку днину !

 

Ведуча 2:Отож разом усі вітаємо ,

                Удачі , щастя , перемог бажаємо.

 

Ведуча 1: А для того, щоб стати справжнім захисником, треба вже зараз готуватися:   загартовуватися, займатися спортом.

 

Ведуча 2І не тільки треба  бути мужнім,а ще й  винахідливим і кмітливим.

 

Ведуча 1: Тож, сьогодні ми зможемо переконатися, що сильна половина людства дійсно наділена такими якостями.

 

Ведуча 2: Ми проведемо жартівливі спортивні змагання.

 

Ведуча 1: Сьогодні у змаганні беруть участь дві команди: команда__________________   та команда________________

 

Ведуча 2: А визначати команду-переможця будете ви, дорогі глядачі. Ваші оплески і будуть своєрідною оцінкою за конкурс.

Ведуча1: 

А зараз  ми запрошуємо всіх учасників вишикуватись в шеренгу.

( вихід команд під козацький марш)

 

Ведуча2: 

Уявіть собі, що ви відбуваєте службу на морі, а шторм на морі — звичайне явище, а чи зможуть врятуватися від нього члени команди, ми зараз перевіримо, за моєю командою всі повинні розміститися на розгорнутій газеті.

 

Ведуча1: 

Прагнучи у майбутньому стати кимось, ми готуємося до омріяної професії змалку, здобуваємо необхідні знання, виробляємо потрібні навички, тренуємо тіло та дух, а цікаво, яка фізична підготовка у наших хлопців? Тож давайте це перевіримо! А зараз –армреслінг .Просимо по одному учаснику з команди.

 

Ведуча 1: 

А тепер ми спробуємо вивчити ступінь придатності наших добровольців до служби в авіаційних військах, тому оголошуємо конкурс «Паперове авіашоу».(учасники роблять з паперу

літачок , а потім запускають його  якнайдалі))

 

Ведуча 2: 

Ми побачили як хлопці працюють поодинці,а тепер пропоную поглянути як вони працюють в команді.Тож, ми підготували конкурс «Перетягування  канату».

 

Ведуча 1: 

А от і перші неприємності, заявилися хворі.Настав час дівчатам показані свої лікарські здібності. Їм потрібно перебинтувати голову пацієнту, оцінюється швидкість та якість роботи.

 

 

Ведуча 2: 

Кожен хлопець повинен вміти захистити свою дівчину, тому зараз на вас чекає конкурс на швидше перенесення дівчини на руках.

 

Ведуча 1: А зараз естафета «Звари картоплю» (бере участь вся команда).

1.Гравець біжить у кінець залу за каструлею, приносить її до столу.

2.Складає в неї картоплю.

З. Несе каструлю з картоплею « на піч» у кінець залу.

4.Біжить у кінець залу за ганчіркою.

5.Біжить з ганчіркою за картоплею і приносить її до столу.

б.Викладає її на тарілку.

 

Ведуча2:

На цьому наші конкурси завершилися, просимо вас,глядачі, підбити підсумки та визначити  команду-переможця. 

 

Ведуча1: 

Щиро вітаємо переможців, дуже вдячні, що ми зібралися разом та добре відпочили. 

 

Ведуча1: 

Ми всіх вітаємо з цим святом, а особливо переможців змагань, ви сьогодні       молодці, ми впевнені, що ви й надалі будете добре навчатися,будете дружити зі спортом і станете гідними захисниками нашої держави!

 

Звучить козацький марш

 

Українські вечорниці 

Мета. Залучити дітей до джерел і витоків народної мудрості; збагатити та доповнити наявні знання; розвивати пізнавальні та пошукові інтереси школярів; сприяти формуванню духовно багатої особистості; виховувати любов до рідного слова та почуття гордості за свій народ.

 

 

Звучить пісня________________________________________________

Ведуча 1.    

Добрий день, любі друзі,
Щиро вас вітаємо.
Хлібом-сіллю дорогих гостей
Радісно стрічаємо

Ведуча 2.    

Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік!

Пісня  «Добрий вечір, тобі»

Господиня.

Уже й вечір, ані дівчат, ані хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. Як подумаєш, як ми дівували…
Зачуєш десь вечорниці, так аж тини тріщать, а тепер…. От скоро й треті півні заспівають, а вечорниці ще й не розпочалися. Ні, що не кажи, а світ перемінився.

Стук, заходять дівчата

Дівчина 1
Доброго вечора, господиня!

Дівчина 2
Дозвольте зайти

Господиня
Та заходьте вже!

Дівчина 3
То ми до вас на вечорниці. Не вигоните?

Господиня
Та не вигоню, не вигоню. Самій же сумно

Дівчина 4
То ми у вас і пощедруємо, можна?

Господиня
Щедруйте! Вареників наварила, пирогів напекла, пригощати є чим.

Дівчина 1
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Що ти, тітко, наварила, що ти, тітко,напекла,
Неси швидше до стола.
Поки тітка донесла
Усі руки попекла!

Дівчина 2
Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски!

Дівчина 3
Прийшли щедрувати
До вашої хати.
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Тут живе господар
Багатства володар!
Щедрий вечір! Добрий вечір!
А його багатство – золоті руки
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Господиня
Ой, дякую щиро! Хоч господаря в мене давно нема, та й багатства нема, а руки, що не сидять без роботи, так ці є!  Заходьте пригощайтесь!

/ дівчата заходять, сідають на лави /

/    заходить до хати мале дівча  /

Дівчинка.
Добрий вечір у вашій господі. Прийміть мене до вас на вечорниці.

Дівчина 3 /здивовано/
Тебе?

Дівчинка.
Я теж на вечорниці хочу! Прийміть мене! Я з вами ворожити буду.

Господиня
А на кого ж ти хочеш ворожити?

Дівчинка.
Я ще сама не знаю: чи на Андрія ворожити, бо він вміє рахувати, чи то на Миколу, бо він вміє малювати, чи то на Василька, бо в нього сорочка модна, чи на Степанка, бо він мене цукерками пригощає.

Дівчина 4 / сміються/
Ти диви, яка дівка виросла! А чия ж ти будеш?

Дівчинка.
Мамина. І татова також.

Дівчина 5
А що ти робити вмієш?

Дівчинка.
Я станцювати зможу. Ось подивіться!

Господиня
Молодець! Ти ще рік добре придивись і до Миколи, і до Василька, і до Степанка, і до Андрійка, а тоді вже на другий рік до нас прийдеш. Добре?

Дівчинка.
Та добре / похнюпившись іде зі сцени /

Господиня
Ну і дівчатка ростуть, ой і ранні! А ця дівчинка на другий рік до нас обов’язково прийде.

Дівчина 2
Аякже. Декому з нас на зміну  

Господиня
Щось наші хлопці забарилися…

Дівчина 1 /з досадою/
А вечорниці без хлопців скучні, так?

/   чути спів за сценою  /

Дівчина 3
Дівчата, хлопці наче йдуть!

/ хлопці заходять і показують постанову з козою  /

Господиня
О, і парубки на вечорниці прийшли!

Господиня: Проходьте та сідайте. Іване, ану познайом нас зі своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки?

 

Іван: А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш! Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до самого сніданку! Вибереш мене - горя не знатимеш.

 

Петро:  Не хоче вона тебе. Ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати Петро. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате бачить добре. Маю землі видимо - невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш! А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

 

Андрій: Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готовий!

 

Степан: А Я Степан всі знають, що я найкращий, перший легінь  на селі! І швець і на дудці гравець,  коли іду по селові то всі  тини тріщать, а в дівчат аж шиї болять, на мене задивляються!

 

Хлопець 1

Доброго вечора вам! Пустіть у хату, бо вже коза змерзла!

Господиня
Дуже тісно в домі, ніде козі розгулятися!

Хлопець 2
Та пустіть уже, бо несила – так змерзла!

КОЗА
Хазяйко, будь ласка, пустіть, бо замерзну!

Господиня
Уже пізно, та й діти сплять – ви їх налякати можете. Навіщо ви нам здалися?

КОЗА
Будь ласка, пустіть, ніженьки змерзли, рога закоцюбли, хутро дибом стало!

Господиня
Добре, ідіть, але дивіться – щедруйте добре!

/ виступ хлопців /

Хлопець 3
Ми прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Хлопець 4
Тут живе господарка – багатства володарка
Щедрий вечір! Добрий Вечір!

Хлопець 1
А її багатство – золотії руки.
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Хлопець 2

А її потіха – хорошії  діти.
Щедрий вечір! Добрий вечір!

( Інсценізація « Водіння Кози » )

Хлопець 3.
Дозвольте козу завести
( коза нахиляє голівку, наставляючи роги )

Хлопець 4.
Скаче коза по яворині,

Всі.
Хай буде здоров’я господині !

Хлопець 1.

Скаче коза по явору.

Всі.
Хай буде здоров’я господарю !

Хлопець 2.
Вдарив хазяїн козу по правому боку,
Коза впала, неживою стала.

Хлопець 3.

Ой, що робити, треба письмо писати,
Лікаря звати.
( заходить лікар )

Лікар.
Я не лікар, я аптекар,
Козу вашу буду лікувати.
50 карбованців беру,
Що в рота загляну.
100 карбованців беру,
Що градусника поставлю.
200 карбованців беру,
Що послухаю.
Ой, ой! Та вона ж 7 років
Як без зубів. Дуже стара.
Лікувати її не можу.

Дівчина
Та ні! Вона така молода,
Що зуби в неї ще не вилізли.

Лікар.
Та невже так!
Треба дуду брати,
Козу оживляти.
( Музика - гра на дуді )
Танцюй, коза!
( коза не танцює )
Хазяїн несе пиріжок!
( коза лежить )
Несе горішки!
( коза лежить )
Несе ковбасу, пиріг!
( коза скаче і каже )

Коза.
Ой, як тупну я ногою,
Та наставлю гострий ріг.
Де мій кошик з колядою?
Я візьму собі пиріг!

Господиня
 Такі вже парубки гарні!

Дівчина
Ось послухайте які вони гуморески знають!

Як лякати вовка
Електричкою мисливці їдуть на качок.
Скільки можна там почути
Всяких балачок!
Літній дядько молодому
Весело кива.
-Перевірим, як у тебе
Варить голова.
Йдеш ти полем без патронів
Розстріляв усе,
А тобі на зустріч вовка
Сатана несе.
Що ти зробиш?
заховаюсь
В ямі, за кущем…
— Знайде, синку, й з’їсть негайно
З шапкою й плащем.
Є одна мисливська хитрість.
Знай її і ти.
Не ховатись, а на вовка
Треба прямо йти.
Перед вовком сядь, роззуйся
І штани зніми,
І лупцюй по морді вовка
Мокрими штаньми.
Вовк штанів боїться мокрих
Більше, ніж вогню.
Це кажу я щиру правду,
Не якусь брехню.
Молодий йому не вірить,
Скоса погляда.
— Добре, — каже, — якщо буде
Поблизу вода.
Чи баюра, чи калюжа,
Чи який струмок.
А як ні, то що робити?
— Не журись, синок.
Доки будеш роззуватись
Та знімать штани,
Десять раз у тебе стануть
Мокрими вони.

От колись були дівчата!

Докоряє дід онуці:
— Дивні нині діти.
Розучилися дівчата
Навіть червоніти.
А колись були дівчата
Дуже соромливі,
Скажеш слово-червоніли,
Як той мак на ниві.
А онука аж руками
Вдарила об поли.
— Я, дідусю, уявляю,
Що ви їм мололи…

Господиня
От і ожили перед нами традиції нашого народу. Тепер головне, щоб вони й надалі не пішли в забуття.

Дівчина

Пісню слави заспіваймо

Щирим серцем нині враз,

Миколая зустрічаймо

В цей святий величний час.

Звучить пісня (6 клас)__________________________________________

Миколай

День вам добрий, день вам гарний,

Але трохи незвичайний.

Ось нині рівно рік минув,

Як на землі я був,

Як дітям дари я давав,

До праці усіх закликав.

Наказував їм чесно жити,

Від зла тікать, людей любити.

Посівальник 1
Сійся, родися, жито, пшениця —
Вся пашниця
Щоби родило в землі,
Щоби хліб був на столі

Всі (хлопці).
Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!

Всі.

Веселих свят!!!
 

Звучить пісня ________________________________________________________

 

 

«Розквітай же, рідна українська мово!»

Сценарій свята  до дня писемності та мови

 

 

Ведуча:

О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогоденнягомін

В тобі злились, як духу моноліт.

 

Ведуча:

О слово рідне! Подарунокмами!

І пісняніжна, і розрада нам!

Я всім на світіподілюся з вами,

Та слова рідногонікому не віддам.

Ведуча:

Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Ведуча:

Сьогодні ми зібрались, щоб сказати теплі та ніжні слова про нашу рідну українську мову,  торкнутися сторінок її  минулого, сучасного, зазирнути у майбутнє.

Ведуча:

Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.

Гімн УкраїниСЛАЙД  3

Матимови - ріднаУкраїна,

Києва й Полтави голоси.

Всловітвогострадницькогосина

Скільки є сердечноїкраси!

Скільки є любові і відваги,

Мужності і гніву - на віки!

Ні, не зможутьвіщуни і маги

Замінитьшевченківські рядки.

Матимови - славна Україна...

Запоріжжя і плаї Карпат,

Чорномор’ячарівнаперлина.

Кряж донецький -

степу вірний брат.

Все з’єдналось

в материнськімслові:

Гук козачий, говори слобід,

Ніжніколорити у вимові,

І санскриту непогаснийслід.

ОнПоділля, моврозквітлагілка,

Зводить в небо піснідивоцвіт,

Як весна з бентежногоузгірка,

Чисті луни котяться у світ.

Матимови - щедра Україна,

Хочбулаобкрадена не раз.

Будь соборна, волею єдина,

Як могутнійзаповів Тарас!

 

Ведуча:

Рідне слово... Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню, материнської лагідності і доброти!

 

Ведуча:

Скільки в тобі мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбивими! Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово.

 

Пісня_______________________________________________________

 

 

Ведуча:

Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Учениця:

Не грайся словом. Є святі слова,
Щоматері з дорігвертаютьсина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допокирозум і допоки сила.
Знайди те слово - вічне і земне.
За часом час нам світперестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І талюбов, щосмертю смерть долає.

Ведуча:

Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Ле­сі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

Звучить музика

(Голохвастовманерно заходить).

ГОЛОХВАСТОВ:Мой найнижчій поклон тому, хто у цьому дому. І в першу чергу  вам, Проню Прокопівно! (кланяється)  Я палаю од щастя і такого разного,  що віжу вас, милаямамзеля, на собственной канапе.

ПРОНЯ: Ах, це ви? Бон джур! А я так зачиталась. Мерсі, што прийшли.

(Вбігає Химка)

ХИМКА: То чімпанське вже гріти чи ні? (від неї відмахуються).

ПРОНЯ: Що це, ваша папіроска шкварчить?

ГОЛОХВАСТОВ:Ето в груді моєй, од любві до вас , Проню Прокопівно, шкварчить.

ПРОНЯ: Ах, што ви, Свириде Петровичу, говорите…Ох!  Когда би я могла заглянуть до вас у серце…

ГОЛОХВАСТОВ: Ви б там увідєлі золотими словянськими буквами написане: Проня Прокопівна Сєркова.

ПРОНЯ: Ах, когда б то була правда.

ГОЛОХВАСТОВ (стає навколішки): В груді моєй Везувій, рішайте мою судьбу нещасную (повзе).

ПРОНЯ: Я, я так стривожена,.. все так несподьовано

ГОЛОХВАСТОВ: Ви не вірите? Без вас мені  не жить.

ПРОНЯ: (заплющує очі): Ой, страшно!.. Я согласна…

Ведуча :

Полюбляли жартувати не тільки наші пращури, які напевне знали, що сміх подовжує життя. Жартувати вміємо й ми  - сучасне покоління.

Учень:

КУХЛИК

Дідприїхавіз села, ходить постолиці.

Маєгроші — не мина жодноїкрамниці.

Попросив він:

— Покажітькухлик той, що з краю.

— Что? Чево? Я нєпонімаю.

— Кухлик, люба, покажіть, той, щозбокусмужка.

— Да какой же кухлікздєсь, єсліето кружка.

Дід у руки кухликвзяв і нахмурив брови:

— На Вкраїні живете й не знаєтемови.

Продавщицятежбулагостра та бідова.

— У мєняєсть свой язик, ні к чему мнємова.

І сказав їймудрийдід:

— Цимпишатися не слід,

Боякразтакабіда в моєїкорови:

Має,бідна, язика і не знаємови.

 

Ведуча: Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість.

 

Пісня_______________________________________________________

Ведуча :

 Віками народ витворював цю мову, одну з найбагатших мов слов’янства. Україна дала світові геніальних письменників, зажило українське слово серед народів близьких і далеких.

Стицько:

-Та й патлата (сміється, підходить до Уляни)

-А що у вас варили?

Уляна стоїть на місці іне звертає на нього уваги

-Нічого.

Стицько згадуючи:

-Ну, ну, а тепер що?

Уляна

-Що?

Стицько

-Що?

Уляна

-Що?Нічого

Стицько

-Брешеш- бо як нічого.Батько сказав розпитай її обовсім.А чорт її зна об чім її розпитувати! Я усе позабував

Уляна

-Так піди до батька і розпитай.

Стицько

-Так він казав не йди від неї, поки обо всім не договоришся.

Уляна

-Ні об  чім нам з тобою домовлятись, бо я за тебе ніколи не піду

Стицько

-А батько казав, що підеш.

Уляна

-Не піду

Стицько

-Так, що батько збрехав? Ну, ну ти тільки скажи йому, що він бреше, то так по пиці ляпанця і дасть.(Вздихає) Я вже пробував

Уляна (відходить в сторону)

-Що мені з дурнем товковати

Стицько:

-Послухай, не йди, ось коли б ти вже була моя жінка,та сказала б мені , що не підеш за мене, так я б тобі пику побив би, як мені батько часом б'є.Батько казав, що після весілля можна жінку бити скільки хочеш, а тепер не можна.

Оце увечеріі старостів пришлемо.

Уляна

-А як же присилай, присилай. Побачиш, як облизня піймають.

Стицько:

-А піч колупатимеш?

Уляна

-А як то не колупатиму, отак усю поковиряю(дере йому обличчя)

Стицько (відбігає в сторону)

-Бач яка жартівлива. Трохи баньок не виколупала.

 

Ведуча:  Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

Учениця:

Якщо з українськоюмовою 
В тебе, друже, не все гаразд, 
Не вважайїїпримусовою, 
Полюби, як весною ряст. 
Примусоватим, хтоцурається, 
А хто любить, той легко вчить: 
Все як пишеться, в нійвимовляється, - 
Все, як пісня у нійзвучить. 
І журлива вона, й піднесена. 
Тількифальш для неїчужа. 
В ній душа Шевченкова й Лесина, І Франкова у ній душа. 

 

Пісня_______________________________________________________

 

Ведуча:

Ось і підходить до кінця наше свято українськоїписемності та мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 

ведуча1:Українська мова – мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра...

ведуча 2:І з нагоди свята – бажаємо